Автор:  Володимир РОМАНЕНКО, “Лісовий і мисливський журнал”,
23.10.2021 11:14

Від підніжжя Карпат до піднебесся

Як працюють лісівники одного з найбільших лісгоспів Буковини?

ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Буковини – одне з найбільших лісгоспів Чернівецької області. Воно є лідером за загальною кількістю працівників та одним із лідерів за площею угідь. Ця частина буковинських Карпат за кліматичними й географічними умовами досить відрізняється від гір Львівщини, Закарпаття, Івано-Франківщини. Тож із яким складнощами стикаються та чого досягли буковинські лісівники і піде мова у цьому матеріалі.

Природні катаклізми

– За своє життя ми бачили багато повеней, але такого жахіття, яке накрило в минулому році, у нас не було з 2008 року, – бідкається директор ДП «Берегометське лісомисливське господарство» Руслан Максимчук. – Бо, спершу, дуже турбувала суха, надзвичайно малосніжна зима, а згодом й суха весна. І коли раптово вдарили ці дощі, здавалось, що за одну ніч випаде води стільки, скільки раніше випадало впродовж року. Суха, порепана земля просто не могла поглинути стільки вологи. А на схилах гір замість ґрунту було суцільне каміння, малесенькі гірські річечки та потічки, що влітку можна просто перестрибнути, перетворились на справжні водоспади.

Звісно, жодні природні чи штучні перепони не змогли б втримати цей удар стихії. З гір ці всі потоки хлинули на рівнину. Збитки для нашого підприємства були досить серйозними: пошкоджено 14 кілометрів лісових доріг, які одночасно є й шляхами сполучення між багатьма гірськими селами. Було розмито 11 мостів, 21 водоперепустка. Добре, що жоден із наших працівників не загинув чи не був травмований. Хоча багато в кого залило та понівечило домівки, присадибні господарства. З перших хвилин надзвичайної ситуації наші працівники мужньо долали її наслідки спільно з рятувальниками, військовими, правоохоронцями, дорожниками. Паралельно допомагали й місцевому населенню, яке також значно постраждало від повені. Фактично впродовж усього літа минулого року ми ще оговтувались після наслідків стихії.

Чи насправді «лисі» Карпати?

Берегометським лісівникам, як і усім їхнім колегам з Карпатського регіону, теж постійно дорікають «лисими Карпатами» та «вирубками останнього лісу», мовляв, саме через це буковинська земля страждає від постійних повеней. На це головний лісничий держлісмисливгоспу Василь Швейко пропонує всім критикам та «експертам» особисто помилуватись «лисими» горами на Буковині.

– Наші головні лісові породи – це ялиця біла, ялина звичайна, бук лісовий. Більшість лісових угідь – змішані хвойно-листяні насадження, є і чисті ялинові та букові, – розповідає головний лісничий. – Ці породи дерев типові для нашої частини Карпат. На жаль, зміни клімату зачепили й наш регіон. Бо, якщо раніше клімат наших Карпат влітку був відносно теплим та м’яким із великою кількістю опадів, такою ж вологою була осінь і весна, зима – багатосніжною, то зараз усе різко змінюється, прямо на наших очах. Влітку дуже сильна спека, весна та осінь досить сухі, а зима подекуди малосніжна або безсніжна взагалі. А дощі, якщо й випадають, то часто справжніми тропічними зливами, коли за добу-дві може випасти місячна норма опадів чи більше. Як результат – катастрофічні повені та паводки. А далі знову «сухий» сезон. Але й повені це ще не головна біда. Бо якщо клімат буде змінюватись із такою ж швидкістю і у тому ж напрямку, то за 20 років наші Карпати можуть перетворитись на субтропічні сухі гори, як десь на Балканах чи на Середземномор’ї.

Із цими вибриками клімату є кілька бід. По-перше, значне всихання гірських водойм – струмочків, річечок. По-друге, значне зниження рівня ґрунтових вод. Лише за останні роки цей рівень упав у кілька разів. Особливо страждає від цього ялина. Плюс – значна кількість дерев уражена різноманітними хворобами, шкідниками. За останні два роки від хвороб, шкідників загинуло або було пошкоджено 885 гектарів наших лісових угідь. Утім, тут є ще один нюанс. За радянських часів, особливо у 50–60-ті роки наші ліси зрубали майже повністю. Натомість, на місцях рубок висаджували садивний матеріал, в основному ялину, з інших регіонів СРСР – Балтики, Білорусі, навіть Молдови, Румунії та Болгарії. А там зовсім інша вологість повітря та ґрунт, інший рівень ґрунтових вод, інші зима та літо. Чи адаптувалось це покоління дерев до своєрідного карпатського клімату та разючих змін клімату? На жаль, маємо невтішний результат і подальші наслідки можуть бути ще більш згубними.

Загальна площа наших гірських лісових угідь – майже 35 тис. гектарів. Щороку ми проводимо рубки головного користування на площі близько 450 гектарів, з них суцільним способом – 30 га та поступовим вибірковим – 420 га. У минулому році заготовили 118 тис. куб. м деревини. В цьому – вже майже 70 тисяч. І це все. На місцях усіх рубок відразу проводимо залісення.

І ще один цікавий факт. За сотні тисяч років еволюції гірська природа дуже добре пристосувалася до всіх несприятливих явищ та катаклізмів, – пояснює Василь Швейко. – Так, ми щороку садимо близько 200 тис. шт. сіянців із відкритою кореневою системою. В основному, це ялина – 20 тис. шт., ялиця – 80 тис. шт., дуб звичайний – 20 тис. шт., бук – 15 тис. шт., явір – 3 тис. шт., модрина – 2 тисячі штук. Це сіянці з лісорозсадників, що вирощені у штучних умовах. Вони можуть бути пошкоджені під час транспортування чи посадки через той самий людський фактор та інші негативні чинники Але водночас та насінина, яка восени чи наприкінці літа впаде з дорослого дерева у рідний йому ґрунт гірського лісу, зростатиме швидше, буде витривалішою. Бо це її рідна земля. Природа сама добре знає як себе відновити.

Зараз у лісгоспах Карпат активно розглядається питання ведення максимально наближеного до природи лісівництва. Ми теж відпрацювали та вже впровадили в життя схожу модель та в основному відмовилися від суцільних рубок. Це поступове рубання у два етапи. Перший – вирубуємо певну кількість гірших або густо­стоячих дерев. Відповідно, збільшується можливість більш швидкого зростання для дерев, що залишилися. Далі не проводимо заходи впродовж п’яти-шести років. А коли система дещо відновиться, проводимо вирубки дерев, що залишилися з максимальним збереженням підрослого молодняку. Завдяки цій рівномірності та черговості нам вдається не тільки успішно виконувати завдання з лісозаготівлі, а ще й одночасно займатися лісовідновленням.

Звісно, лісокультурні заходи теж дуже важливі. Лише минулого року під час Всеукраїнської акцій «Мільйон дерев за 24 години» ми посадили 7,5 тис. шт. сіянців різноманітних порід дерев. У цьому році посадили вже 5 тис. шт. сіянців у рамках акції «Озеленення планети».

Гори та люди

Звісно, які б важливі не були природні процеси поновлення та життєдіяльності лісу, без людей – працівників лісу, які доглядають за ним, ефективного і якісного господарювання не буде. Це дуже добре розуміють і берегометчани.

– Зараз у нас працює понад 500 працівників. Це найбільше серед усіх держлісгоспів Буковини, – зазначає директор державного підприємства Руслан Максимчук. – Завдяки нашій специфіці більшість працівників – місцеві мешканці з гірських місцини Карпат. У більшості немає вибору, адже в горах робота є тільки в лісі. Для лісгоспу вони теж цінні працівники, бо дуже добре знають місцевість і вони вболівають за рідний край. Чесно кажучи, саме завдяки мужності та самовідданості наших працівників і вдалося запобігти катастрофічним наслідкам повені минулого року.

У нашому трудовому колективі середній вік працюючих 45–50 років. Є 56 ветеранів, які працюють у нас і яким уже понад 65 років. Є й справжні лісові династії. Серед наших ветеранів та почесних працівників найбільше хочу відзначити лісничого Славецького лісництва Івана Грименчука, який нагороджений нагрудним значком «Відмінник лісового господарства», майстра лісу Гірсько-Кутського лісництва Степана Бойка, водія ремонтно-транспортної дільниці Віталія Лашкибу, майстра Мигівського лісництва Володимира Хованця, лісоруба Чемернарського лісництва Юрія Козачука, лісоруба лісопильного цеху Костянтина Марчука, стропальника нижнього складу Дмитра Боднарашека, тракториста Берегометського лісництва Руслана Косована, стропальника лісопильного цеху Миколу Корпана. Тішить те, що до наших лав нині стає й чим більше молоді. Це наша гордість та гідна зміна. Окремі з них заочно навчаються та вміло поєднують теоретичні й практичні знання.

Звісно, карантин унаслідок пандемії та складна економічна ситуація теж дуже негативно вплинули на нас. Але хочу зазначити, що, дякуючи Богу та людям, обійшлося без катастрофічних наслідків, важкохворих та летальних інцидентів. Десь 80% наших лісівників працюють у лісі та горах, на свіжому повітрі, якнайдалі від соціуму. Тож карпатська природа оберігала нас від нечуваної заморської чуми.

Намагаємось якось зацікавлювати наших працівників, мотивувати, щоб вони залишалися працювати у нас. Зараз середня заробітна плата у нашому підприємстві близько 10,5 тисячі гривень. Плануємо її поступово підвищувати. Величезне значення має й соціальний пакет і максимально комфортні умови роботи. Тож враховуючи нашу специфіку, де більшість співробітників працюють на відкритому повітрі у будь-яку погоду: у сильний дощ, мороз чи палюче сонце, ми обладнали для них побутові кімнати, а в кожному лісництві є обігрівальні будиночки. Так, ми чудово розуміємо, що у нас під боком Євросоюз із більш високими заробітками, але дуже хочеться, аби буковинці не шукали примарного щастя за тисячі кілометрів від своєї домівки, а могли працювати на благо своєї країни і отримувати достойну зарплату.

Звісно, робота у комфорті й безпеці полягає й у тому, на якій техніці ти працюєш. Тож поступово оновлюємо автопарк та спецтехніку, замінюємо її на новітню. За сприяння Чернівецького облуправління лісового та мисливського господарства ми придбали сучасний екскаватор виробництва Південна Корея. Ще один аналогічний екскаватор вартістю понад три мільйони гривень придбали за власні кошти. На жаль, усе впирається у фінанси, але активно працюємо і у цьому напрямку. Окремо хочу подякувати нашим «технарям», майстрам, слюсарям, механікам ремонтно-транспортної дільниці за те, що вони роблять усе можливе та неможливе, аби наша колісна та гусенична техніка завжди була на ходу.

Ще одна наша родзинка – це пожежний «Урал», який ми обладнали на базі старої автоцистерни. Нині потужний всюдихід бореться із вогнем не лише у лісі, а й по всій Берегометській ОТГ. На щастя, лісових пожеж на Буковині не траплялося вже років п’ять, тож хлопці завжди напоготові, а ще шліфують свої вміння та навички під час різноманітних навчань.

Відпочинок та полювання

І все ж таки берегометчани, як і їхні колеги з інших гірських лісгоспів Буковини та інших областей країни, добре знають, гори – одне з найкращих місць для відпочинку. Тож завжди раді продемонструвати їхню окрасу та велич усім охочим. Тим більше, що наш керівник – начальник ОУЛМГ Буковини Василь Гончар поставив перед нами одне з найважливіших завдань – розвиток зеленого, гірського та мисливського туризму.

– Ми робимо все можливе, аби вдосконалити і покращити відпочинок наших відвідувачів. За короткий термін було відремонтовано будиночок для відпочинку «Мигово-Майдан» Мигівського лісництва (лісничий Василь Гавриляк). Там відкрито дитячий майданчик, проведено заміну огорожі, благоустрій території та багато іншого. Згодом спорудили спортивний майданчик, відремонтували ще й другий будиночок, – зазначає Руслан Максимчук. – У Чемернарському (лісничий Віктор Чобан) та Гірсько-Кутському (лісничий Микола Одотюк) лісництвах. Лопушнянське лісництво (лісничий Юрій Сергій) облагороджує Будиночок лісника «Крутогузи» з тим, щоб збільшити рекреаційний пункт для відпочивальників. Нові рекреаційні зони, де зможуть відпочити наші гості, споруджені також у Долішньо-Шепітському (лісничий Василь Думітро) та Фальківському (лісничий Василь Гуменюк) лісництвах.

В угіддях берегометчан чудовий та різноманітний тваринний світ. Тож місцеві лісівники активно працюють й у напрямку мисливського господарства.

– Мисливська фауна лісомисливського господарства характерна для зони Карпат, досить різноманітна за видовим складом і представлена переважно копитними, хутровими звірами та окремими видами мисливських птахів, – розповідає директор лісгоспу. – В наших угіддях мешкають зубр, олень, козуля, кабан, заєць-русак, лисиця, вовк, борсук, куниця, кіт лісовий, рись, ведмідь, глухар, рябчик. Всього за результатами обліку у нас нараховується 767 особин копитних тварин.

За охорону мисливської фауни в господарстві відповідає мисливствознавець та 9 єгерів. Крім того, паралельно цю роботу виконує лісова охорона. Вони активно займаються питаннями підгодівлі диких тварин, заготовляють тонни сіна та тисячі кормових віників. А ще у нас заплановано будівництво вольєра для відновлення популяції оленя європейського площею близько 60 га.

Категорія: ЗМІ про нас